Правила життя Мартіна Лютера
Реформація, розпочата такими людьми, як Лютер, Кальвін і Цвінглі, призвела до виникнення
нового релігійного напряму, званого протестантизмом. Головним внеском Лютера у
протестантизм є його центральне вчення про виправдання вірою. Кожне німецьке
князівство зайняло або сторону протестантизму, або католицизму. Протестантизм
ширився і здобув підтримку у Скандинавії, Швейцарії, Англії та Нідерландах.
Сьогодні він має сотні мільйонів прихильників.
Багато
людей, які не поділяють поглядів Лютера, все ж дуже його поважають. У
колишній Німецькій Демократичній Республіці, до якої належали Айслебен, Ерфурт,
Віттенберг і Вартбург, у 1983 році святкували 500-річчя з дня народження
Лютера. У цій соціалістичній державі Лютер вважався видатним діячем німецької
історії та культури. А один католицький теолог 1980-х років дав таку оцінку
його впливу: «Після Лютера ніхто не міг зрівнятися з ним». Професор Аланд
писав: «Кожного року видається принаймні 500 нових публікацій про Мартіна
Лютера і Реформацію, причому майже всіма головними мовами світу».
«ХТОСЬ сказав, що про [Мартіна Лютера] написано більше
книжок, ніж про будь-яку іншу людину в історії, окрім хіба що його вчителя,
Ісуса Христа». Так говорилося в журналі «Тайм». Слова і вчинки Лютера посприяли
зародженню Реформації — релігійного руху, який називають «найважливішою
революцією в історії людства». Тож він допоміг змінити релігійну ситуацію в
Європі і закінчити там епоху середньовіччя. Лютер також заклав основу
нормативної письмової німецької мови. Його переклад Біблії залишається
найпопулярнішим німецьким перекладом.
Мартін Лютер
народився в Айслебені (Німеччина) у листопаді 1483 року. Його батько працював
на мідному руднику, але зміг зібрати достатньо грошей, щоб дати Мартіну добру
освіту. У 1501 році Мартін поступив на навчання до Ерфуртського університету.
Там у бібліотеці він вперше взяв у руки Біблію. «Ця книга надзвичайно
сподобалась мені,— говорив він,— і я дуже хотів, щоб колись мені пощастило мати
власну».
У віці
22 років Лютер стає ченцем августинського монастиря в Ерфурті. Пізніше він
відвідує Віттенберзький університет і стає доктором богослов’я. Лютер вважав
себе недостойним Божої милості і деколи впадав у розпач через муки сумління.
Але вивчення Біблії, молитва і роздуми допомогли йому ліпше зрозуміти ставлення
Бога до грішників. Лютер збагнув, що Божу милість неможливо заслужити, що вона
є незаслуженим даром для тих, хто виявляє віру. Стрижнем Лютерового вчення
була доктрина про виправдання, або спасіння, вірою, а не ділами чи каяттям.
Лютерове
розуміння того, як Бог ставиться до грішників, довело його до конфронтації з
Римо-католицькою церквою. У той період поширилось вірування, що після смерті
грішники деякий час відбувають покарання. Але вважалося, що цей час можна
скоротити за допомогою індульгенцій, які папа видавав за гроші. Такі ділки, як
Йоганн Тетцель, який був представником майнцського архієпископа Альберта, мали
добрі прибутки з продажу індульгенцій простим людям. Багато вважало
індульгенції свого роду страхуванням перед майбутніми гріхами.
Торгівля
індульгенціями обурювала Лютера. Він знав, що люди не можуть торгуватися з
Богом. Восени 1517 року він написав свої відомі 95 тез, звинувачуючи
церкву у фінансових, доктринальних і релігійних зловживаннях. Бажаючи не бунту,
а реформи, Лютер розіслав копії цих тез майнцському архієпископу Альберту та
декільком теологам. Чимало істориків вважають саме цей період початком
Реформації.
Лютер був
не єдиний, хто протестував проти церковних зловживань. За сто років до нього
продаж індульгенцій засуджував Ян Гус, чеський релігійний реформатор. А ще до
Яна Гуса англієць Джон Уїкліф говорив про те, що деякі церковні традиції
небіблійні. Такі Лютерові сучасники, як Еразм Роттердамський та англієць
Тиндаль, закликали до реформи. Але голос Лютера зазвучав сильніше, ніж голос інших
реформаторів, і його почуло більше людей завдяки винаходу Йоганна Гутенберга,
який у Німеччині створив друкарський прес із застосуванням рухомих
літер. Уперше в історії широка громадськість могла швидко дізнатися
про щось важливе. Лютерові 95 тез були надруковані і розповсюджені,
можливо, без його згоди. Проблема церковної реформи перестала бути місцевою.
Вона перетворилася на велику суперечку, і Мартін Лютер раптом став найвідомішою
людиною в Німеччині.
Папа Лев X
відреагував на 95 тез тим, що пригрозив Лютеру відлученням від
церкви, якщо той не зречеться своїх поглядів. У відповідь Лютер публічно спалив
папську буллу, яка містила ту погрозу, і опублікував більше творів, заохочуючи
князівства реформувати церкву без папської згоди. У 1521 році папа Лев X
відлучив його від церкви. Коли Лютер заявив, що його засудили без справедливого
слухання, імператор Карл V викликав реформатора на засідання імперського
парламенту у Вормсі. П’ятнадцятиденна подорож Лютера з Віттенберга до Вормса у
квітні 1521 року нагадувала тріумфальну процесію. Громадськість була на його
стороні, і всі хотіли побачити реформатора.
У Вормсі
Лютер став перед імператором, курфюрстами і папським нунцієм. У 1415 році після
подібного слухання в Констанці Яна Гуса було спалено живцем. Лютер, стоячи
перед церквою та імперією, відмовився зректися своїх поглядів, якщо опоненти не
доведуть йому з Біблії їхню помилковість. Але ніхто не міг змагатися з ним у
знанні Святого Письма. Документ, який називають Вормським едиктом, містив
рішення, прийняте після слухання. Лютера було оголошено поза законом, а на його
твори накладено заборону.
Наступних десять місяців Лютер жив у замку Вартбург,
переховуючись від імператора і папи. У книжці «Світова спадщина Вартбурга»
[«Welterbe Wartburg»] зазначається, що час, проведений Лютером у Вартбурзі, був
одним з найпродуктивніших і найбільш творчих періодів його життя». Тут він
завершив одну зі своїх найбільших праць — переклад Еразмового тексту
Грецьких писань на німецьку мову. Цей переклад, опублікований у вересні 1522
року без розголошення імені перекладача, став відомий як «Вереснева Біблія».
Вона коштувала 1,5 гульдена — еквівалент річного заробітку служниці. Однак
попит на цю Біблію був величезний. Протягом року було надруковано 6000
примірників у двох виданнях. За наступні 12 років цей переклад
перевидавався аж 69 разів!
У 1534 році Мартін Лютер закінчив перекладати Єврейські
Писання. Він мав здатність урівноважувати стиль, ритм і добір слів. У
результаті вийшов переклад Біблії, яку могли розуміти прості люди. Обговорюючи
свій метод перекладу, Лютер писав: «Слід поговорити з матір’ю вдома, дітьми на
вулиці, простим чоловіком на базарі, подивитися на їхні уста, як вони говорять,
і тоді перекладати». Біблія Лютера заклала основу нормативної писемної
німецької мови, яку прийняли за стандарт по всій Німеччині.
Мартін Лютер мав гострий розум і виняткову пам’ять. Він
був майстром слова і працьовитою людиною. Але він також був нетерплячим і
презирливим, а також бурхливо реагував на те, що вважав лицемірством. Коли
Лютер у лютому 1546 року помирав в Айслебені, друзі запитали його, чи він
непохитно тримається тої науки, яку проголошував. «Так»,— відповів він. Мартін
Лютер помер, але багато людей і далі дотримуються його поглядів.
