Попри забобони, п’ятниця 13 жовтня стала вдалим завершенням низки вебінарів-практикумів за програмою «Мова – наша зброя. Разом до перемоги», яка стартувала 15 серпня 2023 року в КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» у співпраці з Центром освіти дорослих Вінницької міської територіальної громади.

        Упродовж двох місяців за допомоги Наталії Йосипівни П'яст, кандидата філологічних наук, доцента кафедри філології та гуманітарних наук Академії, представники найрізноманітніших педагогічних спеціальностей, а також психологи, менеджери, підприємці, інженери, технологи, лікарі, аграрії пліч-о-пліч удосконалювали й розвивали власне мовне чуття, опановували правильну вимову й наголошення слів, училися ефективно використовувати отримані сучасні системні знання про зміни в новій редакції Українського правопису 2019 року, займалися аналізом і самоаналізом найпоширеніших порушень лексичних і граматичних норм; практикувалися в редагуванні; тренувалися за допомогою інтерактивних ігор, удосконалюючи свою українську. Під час тренінгу учасники брали активну участь у обговореннях, дискусіях, із цікавістю виконували практичні завдання, постійно взаємодіяли, ділились власним досвідом. Цінним є те, що слухачі окреслили для себе обрії подальшої самостійної роботи з опрацьованих тем.

        Серед пропозицій – продовжити вдосконалення власного мовлення, усного й письмового, тому що мова – ідентифікатор нації.

Зауваження та пропозиції

щодо змісту проєкту  Концептуальних засад реформування історичної освіти в системі загальної середньої освіти,

виниклі у ході обговорення на підсумковій конференції курсів підвищення кваліфікації учителів історії, правознавства та громадянскої освіти «Сучасна історична й публіцистична література у застосуванні до курсу історії в НУШ» під керівництвом О. Струкевича – професора КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти»

1. Учителі висловлюють побоювання, що вивчення історії у ході другого концентру у 7 – 9 класах, який передбачає систематичне осягнення історичного процесу з найдавніших часів до ХХІ ст. включно призведе до надмірного навантаження учнів.

2. Враховуючи, що формування української ідентичності та патріотизму є ключовими  завданнями історичної освіти та передумовами національної безпеки України, відновити з наступного року ЗНО з історії України.

3. Зберегти окремі курси з історії України та Всесвітньої історії, не відкидаючи водночас цілком об'єктивні прояви єдності українського, загальноєвропейського та світового історичних процесів, підкреслюючи цивілізаційну єдність і взаємовпливи.

4.  Потреба у збереженні окремих курсів з історії України та Всесвітньої історії відповідає потребам формування сучасної української нації. Зокрема потребі відновлення української ідентичності, якої українців цілеспрямовано позбавляли протягом останніх 454 років. Висловлено побоювання, що логіка інтегрованого курсу створить сприятливі умови для «розчинення» історії України у історії Європи та світу. Якщо суспільства Західної цивілізації прийшли до інтегрованого курсу внаслідок тривалого історичного розвитку на власній національній основі з міцною національною ідентичністю, то українське керівництво, вибравши сьогодні, практично з лютого 2022 року, твердий курс на повернення до родини європейських народів, цілком природно прагне максимально уподібнити життя українців європейському, включаючи історичну освіту. На жаль наше керівництво не враховує той історичний факт, що історична освіта в Україні мусить вивільнитися від інтегрованого курсу «історія УРСР – складова  історії СРСР». Це може статися принаймні через одне покоління громадян незалежної України, які, маючи міцну ідентичність українця, поведуть своїх дітей до школи. Інакше ми отримаємо ситуацію, коли на місці вчорашнього розчинення історії України у історії СРСР. Ми без міцної бази ідентичності, почнемо розчиняти  історію України у інтегрованому курсі «Історія: Україна і світ».

5.  Висловлено сумніви про те, що у старших профільних класах більшість учнів історію України фактично ігноруватимуть, зосереджуючись на профільних предметах. Як наслідок, більшість молодих громадян України включатимуться у супільне життя зі знанням історії Батьківщини на рівні учня 9 класу.

6. Щоб запобігти цьому пропонується принаймні курс «Історія української держави» перетворити в обов'язковий для усіх старших класів, незалежно від профілю.

7. У механізмах заохочення для молодих спеціалістів до роботи в школі запозичити досвід заохочення учителів фінської школи, встановивши початкову платню не менше ніж 400 умовних одиниць.

8. Викликають сумніви щодо структури фахової підготовки учителя історії, за якою на вивчення предмету пропонується виділити 30% від загальних зусиль і часу. Психологічний, педагогічний, методичний арсенал учителя залишатиметься формальним, а то й даремним, без глибокого розуміння учителем історичного процесу. Тому пропонуємо дві третини часу відводити на вивчення предмету (66,6%) і одну третину (33,3%) – на педагогічну, психологічну і методичну підготовку.

9. Висловлено сумніви щодо реалізації професійних, громадянських та людських прав учителя історії, якому надається статус медіатора, а не, принаймні, партнера учня. Статус медіатора, посередника, який надає виключно освітні послуги, суперечить і філософії Нової української школи. Адже формування у учнів тих чи інших компетентностей передбачає, як неодмінну складову – ставлення до засвоюваного дидактичного матеріалу. У ході вивчення історичного матеріалу без висловлення учителем власного ставлення до матеріалу неможлива реалізація таких завдань історичної освіти як формування ідентичності, виховання патріотизму, прищеплення громадянських чеснот тощо.

10. У розподілі годин між предметами продовжує панувати технократичний підхід, за яким левова частка годин віддається на точні і природничі дисципліни. Цей підхід зводить нанівець передбачені концепцією гуманітарні й анторопологічні засади і мету – цінність людини, її безпеку. Виходить, що на справу національної безпеки України відводиться аж 3 години на тиждень. Чи не продовження це старого імперського колонізаторського принципу – формувати освічених працівників-рабів, які не замислюються над своїм становищем, вирощувати пролетарів, які не мають власної національної батьківщини?

11. Складається враження, що автори змін до програми з історії, коли заводять мову про цінність людини, то мають на увазі її біологічне існування. Принаймні, саме так формулювання «людське життя – найвища цінність» сприймає абсолютна більшість учнів та низка учителів. Наполягаємо на уточненні формулювання, додаючи поняття «гідний»: «гідне людське життя – найвища цінність». Саме таке формулювання відповідає загальновизнанному критерію світового поступу – розширення сфери свободи людини. Погодьтеся, що «людське життя в умовах рабства, тоталітаризму тобто життя, позбавлене свободи – не є найвищою цінністю».

12. Не можемо прийняти стосовно шкільного курсу історії категоричної позиції: «НАУКОВІСТЬ! “В Україні не дозволять будувати історію на міфах…” “Наука - не ідеологія…” Вважаємо це постсовєцким нігілістичним підходом до явища ідеології. Заперечуючи ідеологію комуністичну, утопічну, людиноненависницьку, такі автори відкидають ідеології, грунтовані на наукових знаннях, включаючи ідеології державні, державного будівництва, наприклад, оперті на ідеологію консерватизму, лібералізму, лейборизму у Великій Британії, партійні ідеології демократів чи республіканців у США, соціал-демократів у Європі тощо.

Людські соціуми не можуть жити без погляду у майбутнє, у яких мають бути реалізовані їхні різноманітні потреби та інтереси. Одним з інструментів моделювання прийдешнього і є ідеологія – теоретичне обґрунтування інтересів певної соціальної групи. Це сплав інтересу і знання. Саме складова соціального інтересу і перетворює ідеологію у зацікавлене, не об’єктивне, а суб’єктивне відображення світу.

Але ж на уроках історії у роботі з учнями ми вирішуємо не завдання історії як академічної науки. Ми маємо завдання засобами історичного знання сформувати цілу низку компетентностей (неодмінною складовою яких є сформоване ставлення учня до отриманого знання), а також ідентичність, патріотизм, громадянські чесноти, та ще й усе це зробити  у контексті протистояння інформаційній агресії московського рашистського режиму.

За таких умов відкинути потенціал української державницької ідеології означає роззброїтися перед ворогом, який розмірковуючи, «шо ім дєлать с украінай», планує усіх українських учителів сконцентрувати у таборах нового ГУЛАГу, ну а істориків, очевидно, взагалі розстріляти. (Свідомо додав експресивно забарвленого історичного наративу на випадок, що це читатиме якийсь стерильно рафінований історик від академічної сфери).

Отже, не відкидаючи конструктивної державницької ідеології як суспільного явища, притаманного усім людським соціумам, пропоную українську державницьку ідеологію не відкидати, а використовувати.

У шкільній практиці це має втілюватися учителем історії  в оцінках, судженнях, висловленні ставлення до подій, явищ і процесів з огляду на їх місце і роль щодо зміцнення/ослаблення українських ідентичності, самобутності, культури, економіки, держави.

13.  Пропонуємо чітко визначитися зі змістовим наповненням понятійного словосполучення «поліетнічний підхід». Вважаємо, що витлумачення поліетнічного підходу до історії України як історії усіх народів, які жили в Україні»» є хибним. Автори змін до програми не зважили на очевидний історичний факт. Сьогодні, на початку ХХІ ст., ми маємо в Україні не народи, а націю, УКРАЇНСЬКУ.

Починаючи з ХVІІ ст. головною формою організації європейських народів виступає національна держава. З того часу історія України – це насамперед історія української нації. Тим більше, що вже Б. Хмельницький саме у середині ХVІІ ст. на порядок денний української історії поставив мету: створити українську державу на теренах, де звучить мова руська і люди ходять до церкви руської.

Звичайно, і навіть необхідно для згуртування нашої української нації підкреслювати внесок кожного етносу в національну українську справу чи перешкоджання українській національній справі у якості свідомого чи несвідомого знаряддя  ворогів України. Наприклад, рускоязичність більшості білорусів, євреїв, ромів – мешканців України працювала на користь чи на шкоду української національної справи за московськосовєцкої колонізації.

14. Не можна запроваджувати тези: «Україна – не колонія СРСР», «Україна – залежна територія», не провівши глибокого наукового витлумачення цих тез. Автори очевидно мали на увазі західний академічний підхід до поняття, який бере до уваги виключно економічний визиск. Однак в сьогоднішній українській школі працюють учителі, навчені на ленінському тлумаченні колоніалізму як сукупності усіх форм національного гноблення. Тому формулювання «Україна – залежна територія» сприймається як евфемізм або навіть як ідеологічна диверсія проти України.

Замість зацитованої пари тез, заради саме наукового витлумачення історичного змісту політики гноблення України Московією/Рассією мають звучати тези «Україна – не колонія СРСР», «Україна – це жертва колоніалізму і водночас етноциду (з періодичними проявами його крайньої форми – геноциду)». «Україна дійсно не колонія, а об’єкт (жертва) політики імперського поглинення». «Український і білоруський етноси – наступні після псковсько-новгородської східнослов’янської народності – жертви політики московського імперського винищення та поглинення».

І дійсно, історія – не ідеологія, а наука. Див. статтю: Чи була Україна російською колонією в царські і радянські часи? // Academia. Terra Historiae. Студії на пошану Валрія Смолія. У 2-х кн. – Кн. 2: Простори історика. – К., 2020. – С. 583-594.

                                                                                            Підготував О.Струкевич

 Обласна краєзнавчо-археологічна конференція 
«Древлянські гради» - від спадщини до сталого розвитку»

 

Людмила Юрчук взяла участь в обласній краєзнавчо-археологічній конференції «Древлянські гради» - від спадщини до сталого розвитку» під патронатом Почесного Амбасадора Житомирщини – Андрія Петраускаса, яка проходила 17 травня 2023 р. в м. Коростень (Житомирська область).

Також Людмила Юрчук долучилась до обговорення з учасниками конференції реалізації проєкту «Екотуристичний маршрут «Древлянські гради» в громадах  Коростеня, Малина, Овруча, Олевська Житомирської області, про можливості співпраці з вінницькими колегами, обмінялись методичними матеріалами, щодо пропозиції, спрямовані на впровадження  заходів використання пам’яток  археології та заповідників у поєднанні з «живою» історією  в музейній, туристичній, інших галузях, активізацію краєзнавчої діяльності.

Під час конференції були висвітлені аспекти збереження та популяризації пам’яток археології України та північної частини Житомирської області. Зокрема, були презентовані програма археологічних досліджень пам’яток кам’яної доби у м. Коростень відомим науковцем Залізняком Л.Л, книга «Древлянські гради» авторами А.В Петраускаса, С.А. Хоменка, О.О. Тарабукіна.

Історія України багата, древня та унікальна. Ми пишаємось своєю історією, яка хоч і пройшла через низку перешкод та випробувань від російської навали, але ми обов'язково вистоїмо і разом відбудуємо.

Добігли кінця дні Європи у Вінниці…

Уклінно дякуємо всім, хто поділився своїми книгами для навчання й підтримки українських дітей, які тимчасово проживають та навчаються в Польщі.

Зібрані вами книги передано до міста Єленя Гура (Польща).

Дякуємо всім небайдужим!

Науково-дослідницький проєкт «Народна війна: джерела та методи дослідження волонтерського руху».
Відкриття музейної експозиції
«Освітяни Вінниччини у народній війні»

8 травня 2023 року за ініціативи ректора КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» доктора історичних наук, професора Степана Дровозюка був започаткований науково-дослідницький проєкт «Народна війна: джерела та методи дослідження волонтерського руху».

Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри філології та гуманітарних наук Олексій Струкевич виступив з доповіддю «Народна війна. Перспективи перемоги України».

Комунальний заклад вищої освіти
«Вінницька академія безперервної освіти»

з 03 по 20 травня 2023 року

Запрошуємо всіх охочих долучитися до  збору книжок українською мовою  для дітей з України, які тимчасово проживають і навчаються в закладах
міста Єленя Гура (Польща).

Дамо друге життя нашим  книгам, передавши їх тим, хто опинився далеко від дому й мріє про повернення до України.

Чекаємо на художню, науково-популярну, дидактичну літературу  для різних вікових груп дітей, а саме:

Ø  для вихованців садочків (бокс 1);

Ø  для учнів початкової школи (бокс 2); 

Ø  для студентів ліцеїв і коледжів (бокс 3).. 

По завершенню акції зібрана література буде передана до бібліотек навчальних закладів м. Єленя Гура.

Місце збору – КЗВО «ВАБО» (вул.Грушевського, 13, м. Вінниця):
1 поверх – чергові КЗВО «ВАБО»                                                                   55-65-70
1 поверх – бібліотека КЗВО «ВАБО» (каб. № 14) Козак Оксана Терентіївна 0962157110 
2 поверх – кафедра філології та гуманітарних наук
                  (каб. № 40)                         Юрчук Людмила Миколаївна         0674315030
                                                              Репінська Анастасія Михайлівна  0986531872

02.03.2023 року завершилися тематичні курси "Мовленнєві компетентності педагогічних працівників у контексті НУШ" (керівник Наталія П’яст).

Слухачами курсів були педагогічні працівники різних категорій: вчителі початкових класів, математики та інформатики, трудового навчання, української мови, зарубіжної літератури, асистенти вчителів, вчителі фізичної культури, педагоги-організатори, географи, заступники директорів з виховної роботи, вчителі хімії та біології, англійської мови, образотворчого мистецтва.

Посилання на випускний альбом слухачів курсів: http://surl.li/fhaqc

Представимо декілька залікових робіт слухачів курсу:

1. Реп із проблемним наголошуванням у виконанні Інни Остапової, учителя початкових класів : http://surl.li/fhapp

2. Практична робота "Оповідання зі слів, наголос у яких падає на третій склад".

Про курси

Настав час закінчИти черговІ фаховІ курси, якими стовідсОтково задоволені всі слухачі?

 Тут ми познайомилися з каталОгом фемінітивів, викладачі до нас донеслИ текстовІ особливості варваризмів, прочитали аж чотирнАдцять цікавих лекцій. Десь посерЕдині курсу слухачі дізналися про течіЮ новацій у нашій мові, про те, що варто залишИти в минулому суржик. Нескладно було навестИ приклади написання слів за новим Українським правописом, знайти синоніми до кольорів, як от: бурштинОвий, бурякоОвий.

У світі є чимало гарних спеціальностей: агронОмія, металУргія, кулінАрія, але ми, учителі, вірні обіцЯнці, яку дали ще на першому своєму Святі знань - любити школу й діток. Саме тому кожен із нас сьогодні  не на заводській добовІй зміні в Польщі, не миємо вікна й жалюзІ в Німеччині, а тут, у рідній Україні, долаємо черговИй кілометр свого педагогічного шляху.

Дякую всім за отримані знання, намагатимуся донестИ їх до своїх хлопчиків та дівчаток –  маленьких здобувачів освіти.

                                                       Людмила Вітюк, учитель української мови

2. Практична робота "Проаналізуйте  своє мовлення й мовлення оточення".

Моє мовлення не є досконалим, однак, я вважаю себе людиною грамотною та освіченою. Моя грамотність розвивалась упродовж багатьох років. Основним чинником її формування я вважаю те, що у дитинстві та юності я мала здатність до навчання та ДУЖЕ багато читала. Культ книги у моєму житті виправданий.  Моє усне мовлення повсякдення (не ділове)  забарвлене, сповнене порівнянь, епітетів тощо…Мій активний словниковий запас дозволяє вільно комунікувати з близькими людьми, впевнено почувати себе у професійному середовищі. Мене цікавлять новації в сучасній українській літературній мові. Я є користувачем Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського, що допомагає мені знайомитись із сучасними авторами, їх творами, практикуватись у грамотній українській мові. Завдяки книгам інтуїтивне відчуття мови, що дозволяє мені в більшості випадків правильно розставляти розділові знаки і не робити стилістичних помилок. Я свою мову «плекаю» (намагаюся). Це робота складна.

     Однак, на формування мовлення значно впливає моє середовище. Воно різноманітне. Професійні та освічені (україномовні) люди оточують мене  у професійній діяльності. У приватному житті, у побуті, особливо упродовж останнього року, у моєму оточенні з’явилось багато російськомовних людей. Частина з них намагається спілкуватись українською мовою, інші висловлюються виключно російською, мотивуючи це тим, що з молоду не навчені. Наслідком цього (на слух чути дві мови) є суржик, перехід на російську з української, мовленеві помилки при спілкуванні українською, неможливість миттєво висловити свою думку українською… тощо.

     По-справжньому може оволодіти мовою той, хто постійно прагне до цього. Отже, все залежить від людини. Мовне самовиховання важливе. 

     В нашому освітньому середовищі є Люди, мовлення яких вишукане…Хотілося б і самій такою бути, і щоб таких Людей було багато. 

    РS Дякую Вам, Наталіє Йосипівно, за вишуканість, наповнюваність та корисність для мене Вашої лекторської роботи. Бажаю Вам наснаги, вдячних слухачів та курсантів, а собі – більше таких фахових Людей, як Ви, у моєму оточенні.

                                                      Анжеліка Стахова, учитель початкових класів

3. Практична робота «Проаналізуйте своє мовлення й мовлення оточення. Створіть три тести для закріплення акцентуаційних норм української мови, увівши в них слова, наголошення яких було проблемним саме для Вас».

Я не філолог, але завжди вважала, що досить не погано знаю українську мову. Під час проходження цих курсів я дізналась багато чого нового для себе, зокрема наголошування слів в українській мові. Проаналізувавши своє мовлення та правила правопису я зрозуміла, що багато чого ще потрібно вивчити та запам’ятати, щоб правильно розмовляти рідною мовою. Мовлення оточення теж потребує корекції та наполегливої праці над правильною вимовою та наголошенням слів.

Тести

1. На перший склад падає наголос у всіх словах, ОКРІМ

А. жалюзі

Б. лате

В. олень

2. На другий склад падає наголос у всіх словах рядка

А. випадок, феномен, помилка

Б. проміжок, решето, загадка

В. чорнослив, зубожіти, оптовий

3. На третій склад падає наголос у всіх словах рядка

А. кілометр, інженерія, підлітковий

Б. бюлетень, каталог, кропива

Г. чорнослив, рукописний, будемо

                                  Тетяна Янчук, заступник директора з виховної роботи

4. Практична робота

Маленький Єретик взяв український прапорець, щоб провести діалог з Осетером і з’ясувати, що більше в розмірі: міліметр чи сантиметр, дециметр чи метр, метр чи кілометр. Довести вдалося Осетрові, що найменшою величиною є міліметр. Цей чарівний діалог вдалося закінчити за хвилин одинадцять – чотирнадцять. Закінчивши розмову, вони затвердили урочистий текстовий документ, усередині якого записали віршовий порядковий безпринципний стовідсотковий договір.

                                 Юрій Сулима, учитель трудового навчання та креслення