Вшанування героїв Української революції 1917 – 1921 рр.

3 листопада в с. Уладівка Літинського району відбулося відкриття меморіальної дошки на вшанування героїв Української революції 1917 – 1921 років, військових діячів Української Народної Республіки, повстанських отаманів Вінниччини – Якова "Орла" Гальчевського, Якова Шепеля, Ониська Грабарчука. Дошку було встановлено на будівлі Уладівської загальноосвітньої школи-ліцею І-ІІІ ступенів.

Після урочистого відкриття відбулася зустріч з учнями, селянами та активною громадськістю Літинщини, на якій виступив доктор історичних наук, професор Олексій Карпович Струкевич:

– Вшановуючи пам’ять Якова Шепеля, Якова Гальчевського, Онисія Грабарчука та героїв, яких вони очолювали, хочемо наголосити, що вони не планували ставати героями. Коли упало російське самодержавство і розповзлася Російська імперія, вони з радістю прийняли державну незалежність рідної України.

З радістю, тому що втомилися виконувати роль слуги чужої соціальної еліти…

Національна революцію прості люди  розуміли як вільне господарювання на власній землі. Восени вирощений урожай вони продадуть на ринку і придбають все необхідне для сім’ї, для господарства.

Тим часом у імперській столиці до влади прийшли комуністи, які ставили завдання подарувати людству комунізм, а тим,  хто опиратиметься, нав’язати його силою. Їх проблема полягала в тому, що російських ресурсів їм не вистачало для цієї «шляхетної» справи. Тому вирішено було скористатися ресурсами України. Саме з цією грабіжницькою метою і було організовано три війни і три окупації України. Якщо перші дві тривали по кілька місяців, то третя затягнулася на 72 роки.

Про те, що грабіж стояв на першому місці, видно із відомих заяв Л.Троцького, В.Леніна. Показовими є висловлювання і рядових російських комуністів, зокрема московського партійного функціонера  Бляхіна, якого відрядили вибивати хліб з Одеської губернії. У звіті до Москви вів писав: «…Можна з упевненістю стверджувати, що достатньо один раз добре провчити і прочистити найчорніші волості, як весь повіт буде шовковим і ми одержимо повну можливість працювати без перешкод. Нам немає ніякої потреби міняти свою політику і в робітничому питанні, і в продовольчому, і в галузі військової справи, у боротьбі зі спекуляцією – рішуче в усьому абсолютно необхідно почати «загвинчувати» Україну все міцніше й міцніше, щоб з неї побіг, нарешті, живильний сік не лише до Харкова, а й до Москви».

Тому складемо шану тим, хто мав сміливість у безнадійній ситуації вести боротьбу проти армії в 1млн 200 тис. бійців (1921 р.), захищати свої сім’ї, свою гідність; хто своїм прикладом вчить і сучасні покоління давати відсіч тим самим зайдам з тієї ж півночі.

Більше фото